Вы не вошли.
позор.
ладно, практикуємо вирішення проблем
дуже важка тривога сьогодні була, я аж поплакала трохи. палила, вейпила, гуляла, намагалася відволіктися прибиранням, ну і в кінці кінців монструозне переїдання під кінець дня. думки про роботу — турбують дуже сильно недороблені справи
можливі рішення
- забити на справи, в мене відпустка, медитувати і відволікатися, я не повинна працювати у відпустку
- поробити справи
можливі наслідки
- тривога ще сильніша буде, зриви
- я пороблю справи, а тривога не пропаде
рішення — спробую одну-дві маленькі справи в день робити
завтра
- рідмі
- рев’ю
апд
ревʼю майже закінчила, тривогу зняло не декілька годин
Отредактировано (2025-04-22 14:31:37)
не влізаю ні в що. навіть не знаю, що я відчуваю, але нічого доброго останню цигарку випалила
почала переносити записи в обсидіан
тривога +- під вечір трохи
мама цукерки привезла, а вони мені не подобаються
мама переживає на рахунок пенсії (логічно), домовилися, що спробуємо купити квартиру, яку вона зможе здавати. я вишкребу збереження, позичу у бф і можливо його родичів, брат підкине, якщо зможе.
цілий рік:
- ой ну хто там буде знімати, ми ж не в києві
- стільки людей приїхало зі сходу, все місто заставлене машинами! квартир під зйом дефіцит!
- в нас там жіночка збирається продавати квартиру на першому поверсі… вона в словаччину переїжджає. ой, ну я щось навіть не подумала спитати, за скільки вона продає
- не хочу я займатися цим всім!!! я подумаю про це в жовтні!!!
- я буду енергію з солярних батарей продавати [які записані на фірму батька, на фірмі батька стоять, і продажем займається батько, вона навіть той сайт прлдажу енергії не бачила, ніяких договорів з ним в неї немає, “він сказав, що як це все оформляти з юристом, це ще стільки грошей буде стоїти…”]
на фоні цього всього вона любить почати заливати про «підростеш»
я не люблю один золотий ланцюжок, який вона мені колись подарувала, він занадто товстий і помітний («нічого не товстий, він и такий НІЖНИЙ!!!»), кожного разу, коли за нього заходить мова, починається «ну ти підростеш і тобі захочеться солідніший стиль…»
та забери його собі, як тобі подобається солідність
аааааааааааааа
коли вже ця поїздка закінчиться, це блін більша праця ніж на робота кожного дня
Отредактировано (2025-04-24 09:36:28)
Я НЕ ДОГОВОРИЛА
взагалі все не так погано, це в мене пунктик на інфантильність просто. ну чому до мене прикріплений цей ярличок в сім'ї? в чому я інфантильна чи "не доросла"? мої аутичні риси — це інфатльність? те, що я вегетаріанка ("от ВИРОСТЕШ, будеш їсти М'ЯСО")? те, що я тварин завжди любила і завжди хотіла стати ветеринаром? ("фуууу! грязна робота, будеш с коровами цілий день возитися!1", через 5 років, звісно, батько з пікачу фейсом дивився на ціни в ветеринарному кабінеті, коли собак завів)
я переїхала сама, я поступила сама, я закінчила сама, я роботу знайшла сама і сама заробляю гроші, в мене щасливі стосунки з самодостатньою людиною, над якими ми багато працювали
у більшості моїх "солідних" родичів навіть половини цих речей немає. але інфантильна — я. бо я люблю собачок і в сімс грати
та пішли ви всі нахуй. 7 років про вас не думала, і не треба було починати
в мене є одна інфантильна фантазія — коли ми одружимося, я візьму прізвище бф, нікому не скажу, і коли мами момент не стане, всі звязки з сім'єю будуть накінецт розірвані назавжди. я сама собі сім'ю створила, в якій багато любові, а не це все
це все дурниці, звісно
Отредактировано (2025-04-24 10:29:02)
78,4
мелтдаун сьогодні
Отредактировано (2025-04-24 21:49:23)
снилося, що в мене була нижча оцінка в якомусь тесті, бо я не дочитала завдання. викладачка щось дойобувалась-дойобувалась, поки я не пожартувала, що adhd мені дозволяє читати тільки кожне четверте слово тексту, викладачка скривилася і спитала «і ти можеш так працювати?», на що я відповіла «ну я ж тут (хаха…)» з усвідомленням, що мене «тут» надовго не залишать
племінниця бф в три роки невербальна і нещодавно отримала діагноз (вони в нідерландах, хоч я нічого не знаю про країну, в мене є якась надія, що там трошки краще, вболіваю за цю дитину щиро).
ну в нас і гени.
я щось серйозно загрузилася:
- що, якщо наші діти будуть потребувати багато підтримки? набагато більше, ніж потребували ми? невербальні? з автоагресією? як їх вести через цей свій? в країні, де розуміння і прийняття що РАС, що РДУГ до сьогодні на рівні нульових?
- що, якщо наші діти будуть нейротипові? як на них не переносити наші проблеми?
- де можна знайти підтримку нам?
я раніше думала, що фінанси/кар`єра і діти — це 3Д шахи, це я ще нічого не розуміла про четвертий вимір…
дивний тиждень був, багато кольору і світла.
давно я не плакала від якоїсь рандомної дискусії — не через контент, а від простого усвідомлення, що я ніколи не зрозумію, як працює спілкування, ніколи не зрозумію, як користуватися мовою, ніколи не зможу прочитати цей невідомий мені підтекст, діалог, який ведеться на рівні контексту, тону, натяків
незрозумілий світ, створений не для мене, не мною, на який я не можу вплинути, з якого я не можу втікти, який так само незрозумілий і чужий для моїх близьких, буде таким самим для моїх дітей, і я буду завжди абсолютно безсила щось з цим зробити
я інколи уявляю, що мені дали одну пару взуття — один чобіт занадто великий, інший занадто малий, і я намагаюся ходити, бігати, танцювати і все інше
напевно, мені все ж потрібен максимальний детокс
it’s been real