Вы не вошли.
У мене таке враження, що світ летить в якусь пизду і я разом з нею. В групі я також вже не співаю. Мені ще бракувало через весь цей стрес накосячити на роботі, щоб мене і звідти вигнали.
У мене таке враження, що світ летить в якусь пизду і я разом з нею.
Співчуваю, анончику... У мене теж таке відчуття, comes with being a Ukrainian after 2022, I guess.
А що зі співом, чому?
Анон пишет:У мене таке враження, що світ летить в якусь пизду і я разом з нею.
Співчуваю, анончику... У мене теж таке відчуття, comes with being a Ukrainian after 2022, I guess.
А що зі співом, чому?
Ох, дякую, ну ці масштаби не порівняти, звичайно(
А в групі всі вирішили робити щось інше. Але в мене скоро новий проект буде, я вже деяких музикантів знайшла. Побачимо
Отредактировано (2024-11-14 21:41:36)
Колишній попросив мене зʼїхати в січні, щоб йому було чим оплатити квартиру (бо обидві ми не потягнемо). А я знайшла собі квартиру з грудня. Якщо мені відмовлять, бо я не зможу заїхати в грудні, це буде пиздець. Півтори місяці стирчати тут з ним _майже_ одній кімнаті (у нас двоярусна квартира, але по суті, це один простір). І він мені каже: «ну, ти знайшла двокімнатну квартиру, а можна я з тобою переїду, щоб було дешевше?» нє, ну не їбанат? Я якомога більше часу намагаюсь уникати дому, щоб його не бачити і не травмуватись, а він хоче переїхати зі мною??
Взагалі, таке враження, що йому похуй, хоча він і каже, що йому погано і він просто намагається себе чимось відволікти.
Я просто хочу зʼїхати звідси якомога раніше, але не хочу бути мудачкою і кидати його без грошей. Тим більше, що я також в контракті і якщо він не заплатить, то це будуть наші спільні борги.
Завантажила бамбл подивитись, що за люди там сидять. Нікого не лайкала, бо не хочу зараз побачень. Але дивитись на людей весело.
На жаль, задротів, яких я обожнюю, там майже нема, пройшла мода. Зате всі такі активні, спортивні і позитивні, що мені навіть захотілось їх лайкнути, щоб зустрітись і вияснити, який відсоток їхньої анкети - пиздьож.
Я тепер розумію, чому чоловіки жаліються, що їм важко на сайтах знайомств. Бо в половини крім фото немає інфи, деякі ставлять всі фото з якоюсь компанією (так, я зрозуміла, у тебе є друзі, а ти тут де?), деякі ставлять вік 30-35, а виглядають на 50-150, деякі взагалі тест на їбало не проходять, бо сують камеру в обличчя так, що хочеться відійти від телефону.
А от з дівчатами ситуація інша. Принаймні з тими, хто шукає інших жінок. Майже завжди щось пишуть про себе, гарні фото, профіль заповнений. Краса!
А ще, дійшла до фази, коли колишній мене бісить. Мабуть, це добрий знак.
Коли вестерни пушуть: «Слава Україні! Ні!», мені треба декілька секунд, щоб зрозуміти, що «Ні» - це «хай» англійською. Бо я вже подумала того чувака послідовно… проігнорувати
Знайшла аж дві квартири. Було трохи важко прийняти рішення, тому що:
1. Варіант:
- 2 кімнати, 60 кв.м
- 680 євро
- без балкону (я палю, для кішки буде погано, якщо я буду палити навіть на кухні)
- з кухнею
- з великою ванною (круто, але це значить, буде холодно)
- на другому поверсі
- трохи далі від вокзалу
2. Варіант:
- одна кімната (45 кв.м)
- 500 євро
- сад і тераса (вихід через кухню, тож в кімнаті не має бути холодно)
- кухня
- ванна кімната маленька, з душем, без ванни
- перший поверх, але з жалюзі
- близько до вокзалу і магазинів
Все ж таки взяла однокімнатну. Для мене однієї досить цього місця. Мені багато не треба (я навпаки люблю більш маленькі приміщення, плюс, не треба буде багато меблів докупляти), важливіше, щоб було ближче до вокзалу, дешевше і щоб було де палити. Ну і на однокімнатну мені швидше контракт дали.
От недарма кажуть, що переїзд гірше за пожежу, бо я ще не переїхала, а вже заїбалася
Іду на репетиційну базу віддати ключі моїй колишній групі. Хочу послухати, що вони зараз роблять. Сподіваюсь, відстій
Додано: так, вони відстій 😈
Отредактировано (2024-12-04 21:39:47)
Нарешті переїхала. Дуже незвично вперше за 7 років жити одній. Так тихо… замовила піцу, лежу в тиші, бо інтернет ще не підключили, а мобільний інтернет не хочу за один вечір витрачати на ютубчик. Може, пограю в шось, якщо Стім мене пустить
Я чула, що деякі матері нормально спілкуються зі своїми дітьми. Моя маман як завжди заходить з пасивної агресії. «Я тебе колись побачу в цьому житті?» ні привіт, ні як справи. Є питання, які не потребують відповіді, бо відповідь вже в питанні.
Потім питає, чи ж в мене плани на свята. Кажу, що з кимось познайомилась і ми проведемо свята разом. Питає, як звати. Кажу, що просто знайомий. Питає: «німець чи наш?»
Блять, я не знаю, чого саме це питання мене так вибісило, але я не відповіла. Мене завжди дратувало, коли питають про національність. Це блять так важливо?
Треба було сказати, що це дівчина з Палестини і що ми зустрічаємось. Може хоч тоді би відїбалась.
Може, якби вона нормально почала розмову, я би цю розмову і підтримала.
Ні, не німець і не «наш», якщо що.
Отредактировано (2024-12-24 02:02:48)
Зустріла свого двійника. Ми і зовні схожі, і характерами, і смаками, і навіть в незначних дрібницях. А ще, у нас татуювання сонячної системи (тільки у мене детальована, а у нього символи) на одній і тій самій руці і однакового розміру. От як таке можливо? Я ніби в дзеркало дивлюсь і бачу чоловічу версію себе. Раніше я знала людей, які схожі на інших моїх друзів і мені завжди було цікаво знайти когось, хто схожий на мене. Ну ось, знайшла
Отредактировано (2024-12-26 14:34:22)
Перша зима без антидепресантів - їбануло депресією. Це сезонне, це пройде
«Прапор України такий гарний… як Ікеа»
Бро, ти шо, зараз порівняв державний символ моєї країни з магазином меблів?
Колись на дайрі я читала блог однієї дівчини, в якої все завжди було дуже погано. Ну знаєте, одне «ниття» (хоча, я не дуже люблю це слово, бо воно знецінює деякі проблеми). Вона тоді навчалась в університеті в чужій країні і я розуміла, що їй може бути важко, ну тому що я тоді також навчалась в університеті в чужій країні.
А нещодавно я знайшла її твітер і… за 10 років нічого не змінилось. Ті ж самі проблеми, тільки вже на роботі, все так само погано, нічого не виходить, просто «тлєн і бєзнадьога».
Ходіть до психотерапевтів, будь ласка, якщо у вас роками все погано
Вперше відколи почала жити одна, відчула себе самотньою. Це так дивно
Я знову почала набирати вагу. Тазашо, господи
Я думала, що коли злізу з антидепресантів, то повернусь до своїх якщо не 45, то хоча б не 50 кг (я маленького зросту). Мабуть, треба прийняти той факт, що мені вже не 25
Мені сказали: «це так круто, що ти — українка». Я подумала, що це такий комплімент, що я незламна і сильна характером, а він каже: «це так екзотично, українські жінки дуже гарні».
Блять, іди нахуй, я тобі що, музейний експонат? І взагалі, у мене нетипова зовнішність для українки, так що іди нахуй двічі.
Отримала термін на подання документів на громадянство в липні
Чоловік, з яким я типу як зустрічаюсь, постійно щось шепоче уві сні. Це так дивно. Люди в основному вголос розмовляють.
Але ж господи, як же класно, коли хтось, хто спить біля тебе, не хропить!
видалено
Отредактировано (2025-06-09 14:37:24)
Зрозуміла, наскільки екзотична українська мова є для вестернів, коли кинула бойфренду з Ірландії пісні Калуша. Здається, я його зламала. Я не люблю реп і не розбираюсь в ньому, але кинула йому це
https://youtu.be/4PD-b-1F53w?si=qDdPqgeWIBQ1jmkC
І це:
https://youtu.be/lyEgjIts-wc?si=SydTIhcxioHSXqqV
Тепер він хоче вчити українську мову
Мій бойфренд переїхав до мене поки не знайде житло. Проблема: я живу в однушці і ми обидва інтроверти. Тож будемо ми жити щасливо і дуже обережно, щоб не розбудити одне одного
Виходжу з дому на роботу і дивуюсь, чому вулиці такі пусті. Немає не те що людей — навіть машин. Починаю щось підозрювати. Дивлюсь — магазини закриті. Гуглю — сьогодні вихідний
Вже майже дійшла до вокзалу і вертаюсь назад.
Це плюс маленького містечка. У великому місті я би дізналась, що сьогодні вихідний тільки коли би ломилась у двері офіса
Слухайте, а що, всі чоловіки залишають світло увімкненим усюди? Я тільки ходжу по хаті і світло вимикаю. А ще він одного разу холодильник залишив відкритим. Він з підліткового віку один живе, невже не навчився? З колишнім така ж проблема була, я його тільки на другий рік стосунків привчила світло вимикати як виходить з ванної. Я вже як чиясь мама, яка бурчить «чого знову усюди світло горить, я що, схожа на когось, хто друкує гроші?»