Вы не вошли.
Страницы 1
Бжчки, дайбо' пам'яті, який це вже у мене безблог. Але якщо треба, то мусить бути.
В чому сенс, спитаєш ти, любий читачу? В тому, що в інших безблогах анон на 80% така собі позитивна няша, а в реальному житті ще й просвітлена, кхе-кхе, не осуджуюча людинка. Знаєш ото "жінка жінці прихисток і сестра"? Це я, еге ж. Але.
АЛЕ. Як же я заїбалася, любий читачу, тримати лице і не показувати свій ахуй від вчинків деяких жінок, та й не жінок також. Тому ото туточки буде прихисток мізогінної, мізантропної, мізандрічної мене.
Якось такось.
Отредактировано (2025-05-24 08:55:44)
Почну з давнього і смішненького.
Була у мене одна знайома, яка, коли пісяла, завжди виймала тампон. Бо думала, що воно все з одного отвору л'ється.
Є у мене одна знайома. Ну дуууже віруюча жіночка. У церкву ходить, всіх святих знає. Головне, знає, що в усіх бідах винні католики. Особливо в тому, що підступно якось так наробили, що півсвіту тепер Різдво святкує не 7 січня, а богопротивного 25 грудня. Ну і все таке.
І от, якось сидимо ми втрьох: я, вона і ще одна знайома. Тре сказати, що у мене мама від раку померла. А в другої знайомої - любима сестра. І ось ця віруюча пиздота, знаючи про це, сидить і каже: онко нікому просто так не дається. Це все за те, що людина зробила поганого в своєму житті.
І от я не знаю, любий читачу, як я утримала своє обличча, бо бля. Ладно, ти, курва срана, на наші почуття насрала. Але ж як оті дітки, наприклад, які чи не з маличку хворіють? Га?
У вас тут цікаво. Дякую.
Є у мене одна знайома. 90 відсотків часу нормальна собі жіночка, освічена, прогресивна навіть. Але часом стається ШОСЬ. І лізе з неї навіть не знаю хто. Якийсь середньовічний єзуїт з відблиском відьомських багать у очах.
Якось завагітніла її щіро нелюбима невістка, дружина старшого сина. І знайома відкрила для себе цікавий та казковий світ телегонії. Скільки було крику, що перший онучок буде схожий на чужого дядьку, ти б чув, мій читачу. Бо! Невістка! Не була! Незаймана!
Бжчки. Але перегоріло.
Тепер у неї войнушка з якоюсь подружкою. У подружки двійко дочок, у знайомої ж сини. І все! Ось він САМИЙ контраргументний контраргумент: подружка в сто разів хужіша, бо не в змозі хлопчиків народити.
Двадцять перше сторічча на дворі, людоньки.
Є у мене одна знайома. Вона пісюн називає фалосом. І я не можу, як мені це смішно кожен раз.
Сьогодні це збірний псто, бо шось їх таких багацько.
Є у мене одна знайома. Коли від неї чоловік пішов, то це "та шльондра його зачарувала, відьма!". А от коли через декілька років сама чоловіка з іншої родини забрала, то це "саме справжнє щире кохання".
Є у мене ще одна знайома. Де її чоловік і під ким, і на кому тільки не ловив. І на сусідові, і під хлопчиком-майже підлітком, і колег там штабелі. Та то все зовсім і не брехня, а маленькі помилки. А от як чоловік загуляв, то всьо. Брехун і тварюка, пішов геть.
Є у мене і третя знайома. На корпоративах колег-чоловіків у куточки затягувала зі словами "виїби мене, бо мені тре". А як чоловік з якоюсь колежанкою в гречку вскочив, то це не "тре", це великий гріх. Гріх, який конче треба змити з себе рано-вранці на Водохреща. Буквально. Навипередки з чоловіком бігли о п'ятій ранку до душу.
Якісь казочки, скажеш ти, любий читачу. Та якби ж, якби ж.
Довго думала, чи нести сюди цю знайому, чи ні, бо знов ти скажеш "так не буває", милий читачу. Але сьогодні вже вона мене допекла.
Так от, є у мене одна знайома. Вона ж приятелька, вона ж ще й керівниця. Впевнена, рішуча мілфа. Чому одразу мілфа, спитаєш ти, любий читачу. Тому що по-перше це вона так гордовито себе називає, по-друге саме це є причиною її вчинків та мого ахую. Вона самотня, діти далеко, довго шукала собі молодого коханця і ось знайшла. Ще й такого, який не альфонс жиголович, а навіть інколи ій з грошима помогає. Так шо живи й радуйся. Але ж ні.
Перший дзвоник пролунав, коли він почав розповідати їй про якихось дівчат, котрих йому конче тре вибрати, щоб одружитись, бо "часікі тікают".
Другий - коли став перевіряти її телефон.
Третій - коли поставив на її телефон якесь прослухуюче пз.
Далі я перестала бути глядачем цього серіалу, бо після прослушки відверто сказала ій, що він фу й гидота. Вона перестала розповідати мені подробиці, знаю тільки, що вони досі разом, хоч і розходяться стабільно раз-два на тиждень. Ну ще вже декілька разів вона прибігала до мене з криками "допоможи", бо підписувалася на якісь мутні сайти а'ля "забашляй бабла і ми розкажемо, з ким твій коханий спілкується в соцмережах". Останній раз з неї зтягли шось тисяч шість.
І все б нічо, доросла людина, її життя, її гроші, але. Ця вся поїбота впливає на роботу. Бо вона знайомилась і спілкувалась з чоловіками, і спілкується зараз з отим своїм коханим у телеграмі. Телеграм у неї один для всього. І ти б знав, любий читачу, як мене забембала оця темка, коли вона чубиться з цим парубком, а потім просто блокує не тільки його, а всіх. Або він цупить її телефон і сам блокує. Краса, скажи. В умовах, коли мобільний зв'язок (не)трохи нестабільний, вирішувати робочі питання ще той квест.
Фух, пожалілася, видохнула, пішла.
підписуюсь, щоб читати смачну українську
Є у мене одна знайома, могла б і сьогодні сказати я. Але ж всі ми тут анони, тож навіщо брехати, егеж, любий читачу? Сьогодні в ролі конаючої квітки на смарагдових ланах розуму буду я сама.
Одже, треба сказати, що я дуууже погано відношуся до всього магуйського. І не тому, шо гріх. А тому, шо брехня і лайно. Але деколи, в скрутні години розладу мислення, ця бридота ловить мене в свої пазурі.
Так от. Одна моя родичка народила дитину. І в той рік померла моя хрещена. Потім таж сама родичка народила другу дитину. І померла моя мама. Родичка і так не сама любима (не в останню чергу саме за її любов до всіляких бабок, забобонів та всякого-якого), а тут таке співпадіння. Я піднапружилася. Пройшли роки, і от. Цей Чіп&Дейл національної демографії, цей бодігард родинного генофонду, ця гусінь в черешенці мого раціо завагітніла знову. Ну мої клепки і посипалися. Як же я кричала. Як же я обіцяла іншій нашій родичці, що якшо шо і буде третя смерть, то я подолаю два моря і перегризу декому все, до чого дотянуся.
Бжчки.
Шо казати про людей, коли сама отаке виробляю.
Отредактировано (2025-05-12 16:59:43)
Отредактировано (2025-05-12 17:35:03)
Підписалася, бо грішнувато люблю плітки і всякий такий контент
Боже-осьміноже, яка ти кльова! (Не тільки мовою, ще й щирою любов'ю до людства - ну, як заслуговує, така й любов).
'
Підпишуся. Які цікаві люди навколо тебе, анонко!
Є у мене одна знайома. І в неї підозра на смертельну хворобу. З проявами на тілі.
Є у мене інша знайома. Дізналася про першу і питає з єхидою: а хто побачив прояви? Молодий коханчик?
І от знаєте... Так, перша знайома не сама гарна в спілкуванні людина. І так, в неї є молодий коханчик. Але ж ну. Трохи людьми тре залишатися, нє?
В мене від такого трохи клямочка падає, чесно кажучі.
Бжчки...
Є у анонки одна знайома. Колежанка, точніше кажучі.
Знаю її давно, дуже. Була коханкою керівника, користувалася цим як хотіла, починаючи з того, що на роботі навіть не з'являлась, закінчуючи підставою та приниженням інших. Потім таки з роботи її поперли. Потім керівник знову її взяв, але вже на менш значущу посаду. А потім він помер. І, як кажуть легенди, заповів свому наступнику про цю розкішницю подбати. І ось ми тут. У часі, де керівник - слимак у деяких питаннях, котрому лячно випхнути з роботи жіночку, яка нич не робить, через яку в нас вічні сварки і яка в очі його шле під три чорти. Але. Але...
Вчора був якийсь зовсім піхвець. Керівника немає, заходить до нього в кабінет одна з інженерок і бачить на підвіконні розкладений рушничок. А на рушничкові чорні жіночі труси. Інженерка охуїла, вихуїла, зробила світлини цього перфомансу, покликала подруг, бо красою треба ділитися. Подруги повторили номер "охуїла-вихуїла-світлини" та заняли стратегічні місця, щоб побачити, що далі. А далі ота зірка мовчки зайла до кабінету і мовчки с тим рушничком та трусами вийшла.
Чутки і світлини поширилися по колективу. Та наразі невідомо, чи хтось сказав про це керівникові, як і те, шо то було і нашо.
Отредактировано (2025-06-06 19:20:14)
Страницы 1